• Literaturna Ukraina
  • 2004-07-22LUK-No. 028
  • Size: 5.6 Kbytes .
  • Pages:6.
  • Words: 818

У ПРАСВІТЛІ АРХЕТИПІЇ

Автор: Анатолiй КОЛІСНИЧЕНКО, лауреат премiї iм. Олеся Гончара

Геннадій Щипківський: "Автографи степу" - поезії, "Стежка в зозулине літо" - повісті.

("Український письменник", 2004)

Мене справді приворотно звабило в системі художнього мислення Геннадія Щипківського оте "методичне" і головне - ненав'язливе, пошукове рухання до власного, супернадійного, скельного материка, нехай краєчка, але рідної землі, де можна і зупинитися, віддихатись, оглянутися довкруг, нагострити крила до нових небес...

Материк - як материзна, як основа основ мислення і світовідчуття; як "щось" найвартісніше та найнадійніше, це як Храм храмів твого, художнику, Першосвіту.

Видається, що вже з перших поезій Г. Щипківського виявилися "високовольтно" святі, пантеїстично-спотаємні та такі рідні мені, як синові Поділля, оті знаки-символи-трансцендентали, згустки-ядра національної підсвідомості. Власне, на хлібі тому й існуємо ми, а ще більше - усе поле мистецтва. Й аж опісля, дрейфуючи в морях художніх пізнань, ми раптом відкриваємо-осягаємо: які ж то безцінні та надійні ті острови - архетипи колективної і "я"-митця засвідомості...

...Шукав мостки,

Яких давно нема,

Не заставав

Пором на перевозі.

І криги ще немає,

І зима,

Напевно, десь блукає

У дорозі...

Прозорість, внутрішня злютованість змістовного та формального - її може не помітити навіть доскіпливе "академічне око". Але вже в цій, ранній поезії "Молода осінь", автор укотре й "методично" шукає духовно-естетичну "точку опори" власної і національної фундаментальності, найперше - в українській, ментальній архетипії отих проклятих Долею народу, нехай і красиво-калинових мостів, якими і вороги ввіходили в душу нації, і котрі, врешті-решт, нам доконче треба навіки спалити... Асоціативні мости між поетичними структурами та вже зрілою аналітичною прозою у Г. Щипківського більш ніж зримі: вони органічно взаємодоповнювані, надто коли аналізувати найдосконалішу, здається, повість письменника "Світло далекого берега". Властиво, для теорії літератури вже впродовж двох століть був надзвичайно цікавим оцей "потаємний перехід поета в прозаїки"...

Ну в якого вкраїнця не защемить серце, коли він зачує такі слова Геннадія Щипківського:

І в небі серп,

Як свідок пізніх жнив,

Стернею стертий

І такий блискучий...

This is an article from EVXpress, a service of East View Information Services that allows you to search across more than 12 million journals and news publications for fee and immediately download full text using your credit card.
Price: $9.00
Delivery: immediate download or e-mail attachment
This content appears in EVXpress under license from the publisher. Inquiries regarding the content should be directed to the publisher directly.